Ці кадри просто розірвали душу. Український військовий Дмитро "Одесит", який дивом вижив у бою, але отримав перелом хребта та інші поранення, проїхав через половину країни та прибув до Кропивницького. Він приїхав, щоб привітати з випуском Настю – дочку свого загиблого побратима Віктора Малиша. Як йдеться у сюжеті ТСН, дівчина танцювала на благодійному концерті для допомоги ЗСУ, коли боєць вручив їй букет троянд та став на коліна. Розчулена випускниця обійняла побратима свого загиблого батька.

Ми всі у неоплатному боргу перед кожним українським військовослужбовцем. Вони рятують нашу батьківщину від кривавого, жорстокого ворога. Вони дають нам змогу прокидатися вранці, ходити на роботу, допомагати країні всім, чим можемо, обіймати наших дітей. Саме їм, нашим дітям, що найбільше потребують захисту, була присвячена подія, яку провів Міжнародний фонд азербайджанців світу (МФАС) спільно з посольством України в Азербайджані. Учора, у Міжнародний день захисту дітей, фонд організував святковий захід для українських дітей, які отримали притулок в Азербайджані.

Захід розпочався з державних гімнів Азербайджану та України та хвилини мовчання на згадку про загиблих за свободу обох країн воїнів. Наша мета полягала в тому, щоб хоч на мить відволікти українських дітей, які вже понад рік живуть далеко від батьківщини, від жахів війни.

Нагадаю, що кількість дітей, які стали жертвами війни в Україні, перевищила 500. Про це повідомляли в ЮНІСЕФ кілька місяців тому. Ще майже тисяча дітей дістали поранення. При цьому наголошувалося, що це лише підтверджені дані, а реальна кількість загиблих дітей може виявитися значно більшою. На жаль, Росія не обмежується лише вбивствами українських дітей.

Понад 20 000 українських дітей незаконно вивезені та депортовані до держави-терориста Росії. В них нахабно, цинічно, варварськи вкрали батьківщину, їх розлучили із сім'ями, їх намагаються "переробити" на росіян. Це і є геноцид щодо України, її маленьких синів та дочок з боку людиноненависницького, диктаторського режиму в Росії. Азербайджан на власному досвіді знає, що таке окупація частини батьківщини, біженці, переселенці, розбиті жіночі мрії, дитячі страждання. Саме тому Азербайджан дав притулок безлічі українців, ставши для них другою батьківщиною. Тому ми й провели 1 червня ці заходи для українських дітей. Розуміючи, що по-справжньому щасливі вони будуть лише після перемоги України, після того, як у них з'явиться можливість повернутися до рідних міст, будинків, дворів.