Це, мабуть, найважливіше свято в Україні. День Незалежності, яке відзначають уже у 29 раз, змушує заново оцінити і переосмислити все, що було, є і буде з країною, яка для понад 40 млн осіб є батьківщиною. Ми вдячні всім тим депутатам Верховної ради УРСР, які 24 серпня 1991 року ухвалили Акт проголошення незалежності України. Але абсолютно очевидно, що ні тоді, ні навіть два з гаком десятиліття потому ніхто в країні не розумів простої й очевидної речі – незалежність може дістатися безкровно, але відстоювати її доведеться ціною великих людських втрат, сліз і трагедій величезної кількості українців.

У цьому сенсі в Азербайджану дещо інша доля. Справа в тому, що 30 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної ради Азербайджану було ухвалено Декларацію про відновлення державної незалежності республіки. Трохи пізніше, 18 жовтня 1991 року, Верховна рада АР на виконання цього рішення ухвалила Конституційний акт про державну незалежність Азербайджанської Республіки, який і ліг в основу державного, політичного і економічного устрою незалежної Азербайджанської Республіки.

На той момент уже щосили вирував вірменсько-азербайджанський нагірно-карабаський конфлікт, що почався з масового вигнання азербайджанців із Вірменії, з вимог карабаських сепаратистів про надання їм "незалежності". Простіше кажучи, у нас не було часу на ілюзії, на розкачування. Незалежність і суверенітет Азербайджану спочатку відстоювали зі зброєю в руках. Тисячі синів і дочок нашої батьківщини віддали свої життя за збереження азербайджанської держави. Були серед них і етнічні українці, пам'ять про яких завжди жила і житиме в серцях нинішнього і майбутнього поколінь громадян АР.

Точно так само велика кількість азербайджанців пішла битися за Україну, коли ворог прийшов у наш дім, коли постала необхідність боротися за незалежність і суверенітет країни. Абсолютно мають рацію ті, хто стверджує, що справжня боротьба за незалежність почалася після вторгнення Росії до Криму і на Донбас. Так, у боях, у крові і втратах формувалася українська нація. Саме вона і є основою і гарантією існування держави Україна.

Українці зрозуміли, що цілісність, суверенітет і незалежність їхньої батьківщини залежать тільки і тільки від них самих. Лише вони готові вмирати, притискаючи до грудей жовто-синій прапор, тільки вони оберігають батьківщину від загарбників. Лише вони, і ніхто інший, мають побудувати Україну, як одну з найрозвиненіших, найуспішніших, економічно розвинених, демократичних держав Європи. У процесі будівництва цієї держави, тієї самої України, яку б ми всі мріяли залишити своїм дітям та онукам, буде багато труднощів, втрат, перешкод. Але що дорожчою буде перемога, то солодшим буде чарівне повітря свободи і незалежності, які ми з роками стали цінувати найбільше.

Більше читайте тут: https://gordonua.com/ukr/blogs/hikmet-dzhavadov/spravzhnja-borotba-za-nezalezhnist-ukrajini-pochalasja-pislja-vtorgnennja-rosiji-do-krimu-i-na-donbas-1514639.html