Ім’я поета — борця, великого сина українського народу — стоїть в одному ряду з іменами всесвітньо відомих майстрів слова. Творчість Тараса Григоровича є найбільшим внеском до скарбниці не лише української, але і світової літератури.

Історична заслуга Шевченка в тому, що він розширив межі приватної людської самосвідомості до масштабів буття загальнонаціонального і загальнонародного. У творчості Т.Г.Шевченка народне життя виступає не як опора для почуттів і думок передової людини, не як мета його усвідомлених ідейних пошуків і прагнень, а як єдино можлива і реальна сфера його існування.

Долі близьких соратників Великого Кобзаря, яких також відправили на заслання, були пов’язані з Азербайджаном. Наприклад, відбуваючи заслання на Кавказі, кирило-мефодіївець Микола Гулак жив у місті Гянджі, досліджував творчість Нізамі Гянджеві, Моллі Панаха Вагіфа, а також вивчав азербайджанський фольклор. Він перевів прозою поему Мухаммеда Фузулі «Лейлі і Меджнун», яку Олександр Навроцький, інший кирило-мефодіївець і засланець, переписав у віршах російською. Гулак багато років дружив з прозаїком і драматургом Мірзою Фаталі Ахундовим, видавцем Дж. Унсізаде, іншими діячами азербайджанської культури. Помер 1989 р. і похований в Гянджі на селянському кладовищі (могила загублена).

Вивчення багатющої художньої спадщини Тараса Шевченка в Азербайджані широко почалося на початку ХХ століття, у зв’язку з 100-річчям з дня народження поета.

Нагадаємо, в Баку діяло українське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка (воно виникло 1907 р.), заходи якого відвідували і представники азербайджанської культури. Це товариство поширювало знання про українську літературу, «Театр корифеїв», відзначало ювілеї Кобзаря, Івана Франка, Лесі Українки та ін., про які писали газети «Баку», «Каспий», «Бакинские известия». За ініціативи і підтримки місцевої інтелігенції в азербайджанському місті Закатала 1907 р. було встановлено бюст Тараса Григоровича. (З установленням в Азербайджані більшовицького режиму товариство «Просвіта» припинило своє існування).

1934 р. в Баку вийшло перше видання неповного «Кобзаря» Т.Шевченка. Перекладачів, відомих поетів Ахмеда Джавада і Мікаїла Мушвіга було знищено 1937 р. як «ворогів народу». Пізніше збірки поезій Тараса Григоровича виходили ще більше 10 разів, але вже в інших інтерпретаціях: Самеда Вургуна, Сулеймана Рустама, Расула Рзи, Османа Сарівеллі, Мирварі Дільбазі, Нігар Рафібейлі та ін. Побачила світ книга «Думи мої, думи», яку уклав відомий україніст і шевченкознавець Аббас Абдулла. До речі, за кращі переклади української поезії А. Абдуллу було нагороджено літературною Премією ім. М.Рильського (1984 р.). Йому ж належить і монографія «Азербайджано-українські літературні зв’язки» (1982 р.), перша в Азербайджані, в якій досліджено століття взаємовідносин, починаючи з 1840 р. Літературні зв’язки після Другої світової війни досліджував Вагіф Арзуманлі, який видав свою, аналогічно роботу (1982 р.).

Монографії, науково-дослідні роботи, статті, рецензії М.Рафілі, М.Гусейна, М.Аріфа, М.Дж.Джафарова, Ш.Гурбанова, П.Халілова, А.Агаєва, Дж.Джафарова, А.Мірахмедова, Б.Набієва, Н.Гасанзаде, А.Абдулли, В.Арзуманлі, Т.Шаріфлі присвячено окремим аспектам життя і творчості Т.Г.Шевченка.

У середині XX століття народний поет Азербайджану Самед Вургун писав: «Я бачив і чув, з якою любов’ю читає наші твори інтелігенція України, український народ. Ми, азербайджанці, з любов’ю читаємо твори Тараса Шевченка, Івана Франка і таких сучасних українських поетів, як Максим Рильський, Микола Бажан, Павло Тичина».

У своїх віршах Кобзар будив національний дух. Його бунтівна поезія служила національному відродженню.

Зараз, коли лічені дні відділяють нас від 200-річного ювілею великого літератора і мислителя, його поезія знову разом з народом:

Свою Україну любіть.

Любіть її... во врем’я люте

У остатню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

Сьогодні поезію Тараса Шевченка уважно читають і шанують в Азербайджані, а пам’ятник українському класикові підноситься на проспекті Свободи в місті Баку.

Інститут літератури імені Нізамі Гянджеві Національної академії наук Азербайджану провів 5 березня наукову сесію, присвячену 200-річчю Кобзаря. Посольство Азербайджану спільно з представниками української інтелігенції 3 березня в Київському національному лінгвістичному університеті організувало і провело круглий стіл «Тарас Шевченко: символ глибокої любові до Батьківщини». Живий дух і невгасиме світло віршів Тараса Григоровича слугуватимуть ще більшому збагаченню духовних цінностей наших народів.