Достатньо просто ознайомиться з кількістю прийнятих Верховною Радою звернень до світової спільноти, щоб переконатися в тому, наскільки велику роботу вона проводить

Україна за період своєї новітньої історії пережила і злети, і падіння. Сьогодні вона переживає найдраматичніший, доленосний період, від якого залежить саме існування держави. Їй загрожує країна, історично хвора на пристрасть до захоплення чужих територій, яка бачить у війнах сенс свого існування. Росія такою була, є та буде. Жодних ілюзій щодо того, що вона зміниться після зміни влади, після фізичного чи політичного зникнення Володимира Путіна та всієї його команди, бути не повинно. Тому що імперськість у її найжахливішому прояві – зі руйнуваннями міст сусідніх країн, зі знищенням населення інших держав, з переписуванням історії – все це нікуди не зникне. Гасло "баби нових нарожають" придуманий в Росії не сьогодні і не вчора. Він старий і актуальний для Росії в будь-який історичний період.

Все це потрібно сприймати як даність, тверезо оцінюючи масштаб загрози, з якою довелося зіткнутися українській державі. Потрібно також розуміти, що ми воюємо з тими, хто має багатовікові традиції підкупу, переманювання на свій бік будь-якими шляхами, аж до використання шантажу. Царська Росія, а згодом СРСР налагодили контакти, які неможливо обрубати швидко та легко. Тим більше, що сьогодні Росія продовжує заробляти колосальні кошти від продажу своїх вуглеводнів. Більшість цих коштів йде не стільки на нівелювання соціально-економічних проблем, із якими зіткнулися росіяни, скільки у війну. Скуповуються, завдяки чинному паралельному експорту, багато підсанкційних товарів. Вкладаються колосальні засоби у виготовлення зброї. Виділяються колосальні кошти давнім лобістам Кремля, які виправдовують дії Росії, готують ґрунт для миру з Україною на її умовах.

І більшість росіян згодні з такою політикою керівництва своєї держави. Вони готові терпіти девальвацію рубля, скорочення своїх доходів, набуття статусу жителів держави-окупанта, держави-ізгоя. Вони вважають ознакою "величі" своєї країни те, що до неї ставляться як до мавпи з гранатою. Чому? Тому що вони просто не здатні нести процвітання та розвиток не лише іншим країнам, а й самим собі. За всі ті роки, що Росія живе в режимі "вставання з колін", яке супроводжується "збиранням земель", тобто окупацією чужих територій, світ так і не побачив жодних наукових досягнень, інновацій у РФ. Вона тупо скуповувала все найкраще, що створював цивілізований світ, за рахунок продажу своїх природних ресурсів, ціни на які залишаються високими. Це справді варварський розвиток держави.

І всім нам треба розуміти, що Україні протистоїть саме варварська держава. Яка готується до чергової провокації. Як відомо, 10 вересня вона планує провести на захоплених українських територіях так звані вибори, щоб скористатися ними для самовиправдання та узаконення окупації. Також "вибори" мають створити ілюзію демократичних процесів на окупованих територіях і затягнути місцевих жителів у російське електоральне поле для послаблення їхнього зв'язку з Україною. Цю дату обрано невипадково – саме цього дня в Росії проводять "день єдиного голосування", тобто вибори до органів влади різного рівня. Вже є інформація про те, що українських громадян, які залишилися жити та працювати на окупованих територіях, змушують отримувати паспорти РФ, щоб сприяти їхній "інтеграції до російського суспільства". А щоб змінити демографічний склад українських регіонів, російська влада заохочує своїх громадян переїжджати жити в окуповані області, обіцяючи дешеву іпотеку.

У цих умовах, коли ворог готовий на будь-які провокації, коли він не зважає на втрати і давно плюнув на таку річ, як репутація, найважливішу роль у протистоянні російським планам відіграє Верховна Рада України. Так, до її складу, до багатьох її депутатів можуть і мають бути питання. Кожному доведеться відповідати як перед законом, так і перед судом історії. Але поки що давайте виходити з простої та очевидної реальності – немає в нас іншої Верховної Ради. Керівництво ВР проводить найважливіші зустрічі з колегами з різних країн світу. Нещодавно, наприклад, відбулася поїздка до Азербайджану віце-спікера ВР Олени Кондратюк. Незабаром має відбутися візит у відповідь азербайджанської делегації до Києва.

Азербайджан та Україна всіляко зміцнюють свої зв'язки на парламентському рівні, на рівні обміну досвідом між різними міністерствами та відомствами. І азербайджанська діаспора України відіграє у посиленні цих зв'язків особливу, незамінну роль. При цьому керівництво ВР проводить регулярні, найважливіші зустрічі та з керівниками парламентів різних країн. Воно, зокрема, вже звернулося до парламентів та урядів іноземних держав, міжнародних організацій та їх парламентських асамблей щодо намірів Російської Федерації провести незаконні вибори на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. Досить просто ознайомиться з кількістю ухвалених ВР звернень до світової спільноти, до парламентів різних країн, щоб переконатися, як велику роботу проводить Рада. Достатньо побачити, наскільки сильно змінилося ставлення світу до війни, яку Росія нав'язала Україні. І це, звичайно, заслуга як ЗСУ, так і всіх органів влади, включаючи президента України та Верховну Раду. Це потрібно розуміти, це важливо цінувати. Бо надто часто в Україні не цінували те, що мали.

Хікмет Джавад