Капітуляція Нагірного Карабаху. Чому це важливо для України
четвер, 00:00
Остання Карабаська війна тривала трохи більше доби та призвела до капітуляції невизнаної республіки, що проіснувала 32 роки і була джерелом постійної напруги в регіоні. Ні офіційна Москва, ні російські миротворці не змогли або не схотіли завадити просуванню Азербайджану, який, як виглядає, зрештою повертає собі свої території. Україні події на далекому Кавказі також можуть піти на користь.
19 вересня Азербайджан оголосив про початок "антитерористичних заходів локального характеру" в Нагірному Карабаху з метою "відновлення конституційного ладу".
Услід за блискавичною воєнною операцією Азербайджан висунув ультиматум – розформування органів влади, повне роззброєння армії Карабаху та виведення військ Вірменії (вона стверджує, що її військових у Карабаху немає).
Вже наступного дня керівництво невизнаної республіки фактично капітулювало.
Попереду непрості перемовини, але виглядає, що 32-річна історія анклаву добігає кінця.
Те, що Азербайджан спробує поставити крапку в цьому питанні, експерти вважали очікуваним. Під час воєнних дій у 2020 році йому це майже вдалося, але справа закінчилася перемовинами, в яких роль посередника відіграла Росія.
Вона ж направила в Карабах миротворчий контингент, який налічував близько двох тисяч військових РФ.
Але ні російське військо, ні дипломати не стали втручатися в останні події і не змогли їм завадити. Цим вони викликали обурення у Вірменії, яка досі вважала Росію своїм головним союзником в питанні Карабаху.
Кремль вже не той?
Багато західних видань доходять висновку, що Росія, ослаблена війною в Україні, вже не є беззаперечним авторитетом на Південному Кавказі. Її можливості щодо стабілізації ситуації невеликі, і Кремль не горить бажанням вплутуватися в новий конфлікт.
Джеймс Кілнер з Daily Telegraph зазначає, що ситуація сильно змінилася з 2020 року, коли під час останнього загострення президент Росії Володимир Путін зміг втрутитися та вимагати миру після п’яти тижнів війни.
"На короткий час Росія Володимира Путіна отримала можливість поводитися як супердержава, якою вона колись була. На жаль, для союзника Москви – Вірменії, і на щастя для історичного суперника Вірменії - Азербайджану, ця епоха знову закінчилася", - погоджується Марк Маккінон з Globe and Mail.
Він вважає, що "коротке друге життя Росії" як великої держави закінчилося "катастрофічним рішенням Путіна" почати повномасштабне вторгнення в Україну.
"Війна виявилася величезною дурістю, внаслідок якої російська армія, яка іноді вважалася другою за силою у світі після американської, була зім'ята поєднанням української рішучості та західних технологій", - пише оглядач.
Слабкість Москви стала запрошенням до дій, вважають західні оглядачі.
"Москва, відволікшись на вторгнення в Україну, не змогла утримати напруженість під контролем, тоді як Азербайджан, набравшись сміливості, зміцнив свої позиції", - зауважує New York Times.
Водночас Daily Telegraph припускає, що за зволіканням Росії може стояти не лише слабкість, але й розрахунок.
По-перше, Москва може сподіватися, що це трохи відволіче Захід від України, по-друге, вона може розглядати це як помсту Вірменії, влада якої останнім часом демонструвала прозахідний курс та не підтримала вторгнення РФ до України.
Вірменія розлютила Росію, відмовившись провести навчання на своїй території очолюваному Москвою блоку Організації Договору про колективну безпеку та ще й провела навчання з американцями. Крім того, Вірменія надала гуманітарну допомогу Україні, що, зрозуміло, не оцінили у Кремлі.
Ймовірно, там розраховують, що події в Карабаху стануть ударом по позиціях прем’єр-міністра Вірменії Ніколи Пашиняна, який не став чинити опір Азербайджану. На вулицях Єревану вже проходять мітинги проти бездіяльності вірменської влади.
Їдкі зауваження в російському МЗС та у російських державних ЗМІ підтверджують це припущення.
Зокрема, коментуючи вимогу Вірменії щодо втручання російських миротворців, офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова заявила: "А як щодо визнання Єреваном Нагірного Карабаху частиною Азербайджану?".
Міноборони РФ натомість не приховувало, що не збирається втручатися в конфлікт. Мовляв, робота миротворців – надавати допомогу мирному населенню, а відкривати вогонь у відповідь вони можуть лише, якщо стрілятимуть по них.
Позиція РФ не змінилася навіть після того, як 20 вересня стало відомо, що розстріляли автомобіль з російськими миротворцями. Усі, хто був у машині, загинули, включаючи заступника командувача миротворчим контингентом в Карабаху Івана Ковгана.
Згодом стало відомо, що стріляли азербайджанські війська. Президент країни Ільхам Алієв вибачився за інцидент перед Путіним.
Що це змінить для України
Те, як Азербайджан вирішив карабаське питання, - прецедент для інших трьох заморожених конфліктів – в Грузії, Молдові та Україні, вважає азербайджанський військовий експерт Агіль Рустамзаде.
"Ми показали приклад, як можна малою кров’ю деокупувати свої території і почати шлях політичного врегулювання через мирні переговори", - пояснює він.
Ситуація в Нагірному Карабаху завдає серйозного удару по авторитету Росії, погоджується Олексій Мельник, керівник програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова.
"Вчора, протягом однієї доби, авторитет Росії впав у Вірменії до найнижчого рівня", - каже він.
Сподіваючись завдати удару по позиціях вірменської влади, Кремль справді сам став об’єктом критики та обурення у Вірменії. У останні дні біля російського посольства в Єревані проходили масові акції протесту, протестувальники вважають бездіяльність Росії зрадою.
Логічно припускати, що дуже уважно спостерігають за ситуацією з невизнаних Придністров’я, Південної Осетії та Абхазії, вважає експерт.
"Це такий дуже потужний сигнал для тих режимів, для населення на цих територіях, які Росія успішно створювала після розпаду Радянського Союзу. А це все опосередковано може мати вплив на російсько-український конфлікт", - підсумовує Мельник.
Агіль Рустамзаде погоджується, що вплив Росії на Південному Кавказі та в Центральній Азії стрімко падає, особливо на тлі того, як всі свої сили Росія сконцентрувала на війні в Україні.
Якщо Азербайджан здобув потужного союзника – Туреччину, то та ж Вірменія також все частіше шукає підтримки за межами Росії.
Особливо західні видання відзначають співпрацю Єревана з Францією та США.
Нині ж мета Азербайджану у найближчі місяці завершити переговори щодо мирного врегулювання ситуації та позбутися російських миротворців в Карабаху, прогнозує Рустамзаде.
Але легко здавати позиції Росія не збирається, вважає аналітик Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
"Для Росії головне, щоб карабаська проблема була вирішена таким чином, щоб в регіоні лишилися їхні війська або доступ до логістики – це дороги і транспортна інфраструктура. Бо це ті дороги, які потрібні, щоб обходити західні санкції і виконувати її плани з паралельного імпорту", - вважає він.
Якщо російських миротворців все ж виведуть з Карабаху, є ризик, що цих військових перекинуть на фронт в Україну, але критичного значення для підсилення Росії це не матиме, вважає Олексій Мельник.
"Дві тисячі – це десь бригада. Зрозуміло, що одна бригада не відіграє ролі", - вважає експерт.
Він також нагадує, що в Росії у 2023 році ухвалили закон, за яким до участі в миротворчих місіях допускають також солдатів строкової служби.
"Тобто це цілком можуть бути не ті дві тисячі, які можна зняти і в повному складі відправити в Бахмут чи Запорізьку область", - пояснює він.
